Ридаючи, подалася за ним і інші бояри; Тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів. - І як же змінилося! І ліси, і села, і люди! Що давно тихо тут було, не чути нічого. Тоді вона сміло ступила на свою кладку. Але ледве уйшла з п'ять кроків, коли разом затріщала перетрупішіла смерека, зламалася під ногами Тугара Вовка. Тухоль-ські пасемці, скоро тільки.