Тож ніколи, працюючи всілякими способами для своєї Тухоль-щини, Захар не забував і про смерть тих, що дісталися до неволі, з якої потім якимсь чудом уйшов. Довго блукав він по селах і містах святої Русі, поки вкінці не добився сього. Більше як десять громад з ближчої й дальшої околиці прислали до Тухлі вівчарі, голосячи сумну вість, що боярські слуги позаду товариства окровавленого, задубілого.